Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (2) | Реферативна база даних (18) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Луцик С$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 20 Представлено документи з 1 до 20 |
|||
| 1. | 
Луцик С. А. Експериментальний гіпотироїдизм обумовлює посилене експонування вуглеводних детермінант αLFuc, βDGal ТА DGalNAc у надниркових залозах щурів [Електронний ресурс] / С. А. Луцик, А. М. Ященко // Світ медицини та біології. - 2012. - № 2. - С. 123-128. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/S_med_2012_2_36 | ||
| 2. | 
Краскевич В. Є. Концепція створення учбового ситуаційного центру для фінансового, правового і зовнішньоторгового інжинірингу [Електронний ресурс] / В. Є. Краскевич, В. В. Литвинов, С. Л. Луцик, А. М. Кривогуб // Математичні машини і системи. - 2015. - № 1. - С. 124-129. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/MMS_2015_1_13 Розглянуто концепцію створення учбового ситуаційного центру, яка дає нові розширені можливості для навчального процесу. Використовується для моделювання і прогнозування бізнес-процесів у фінансовому, правовому і зовнішньоторговому інжинірингу з метою прийняття оптимальних і ефективних рішень. | ||
| 3. | 
Павлов О. О. Актуальність вивчення проблеми післяопераційного делірію в пацієнтів похилого віку [Електронний ресурс] / О. О. Павлов, С. А. Луцик // Медицина неотложных состояний. - 2016. - № 5. - С. 98-101. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2016_5_18 Післяопераційний делірій є несприятливим післяопераційним ускладненням, що може розвинутися в пацієнтів будь-якого віку, від дітей до літніх людей. Розвиток делірію пов'язаний з подовженням терміну проведення механічної вентиляції легень, тривалістю перебування в палатах інтенсивної терапії та зниженням функціональної активності. Пацієнти з післяопераційним делірієм потребують залучення додаткової робочої сили й часу медичного персоналу. Поданий літературний огляд виявляє недостатню кількість досліджень щодо профілактичних заходів із запобігання розвитку делірію в післяопераційному періоді в пацієнтів похилого віку. Високоякісна періопераційна допомога для літніх пацієнтів є соціальною й фінансовою необхідністю. Літні пацієнти є одним з найбільш швидко зростаючих сегментів населення. Розвиток післяопераційного делірію призводить до збільшення перебування в стаціонарі й корелює зі смертністю та зниженням якості життя. Запобіжне виявлення осіб, схильних до розвитку делірію, створення центрів передового досвіду дозволяє оптимізувати хірургічне лікування таких пацієнтів і покращувати результати. У майбутньому передбачається проведення досліджень на довгостроковій основі й визначення результатів лікування поряд із аналізом летальних випадків та якості життя оперованих пацієнтів. Результати подібних досліджень мають допомагати клініцистам у визначенні показань до хірургічного лікування. | ||
| 4. |
Павлов О. О. Попередники розвитку післяопераційного делірію у пацієнтів похилого віку та шляхи терапевтичної тактики [Електронний ресурс] / О. О. Павлов, С. А. Луцик // Медицина неотложных состояний. - 2016. - № 8. - С. 64-68. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2016_8_10 За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, в Європі число пацієнтів похилого і старечого віку до 2030 р. становиме до 30 % від загальної чисельності населення, а до 2050 р. зросте в 2 - 3 рази. До факторів ризику післяопераційного делірію у хворих в хірургічній клініці відносять вік 65 років і більше, когнітивні дисфункції в анамнезі або деменцію, супутню тяжку соматичну патологію. Профілактичні заходи включають: забезпечення адекватної доставки кисню, корекцію водно-електролітного балансу, усунення больового синдрому, нормалізацію функцій шлунково-кишкового тракту і сечовиділення, усунення препаратів з антихолінергічними або допамінергічними властивостями. До нефармакологічних методів профілактики післяопераційного делірію зараховують забезпечення і підтримання орієнтації хворого у часі та просторі, що уявляється вкрай важливим і значущим. Підтримка мінімального рівня фізичної активності досягається шляхом виконання лікувальної гімнастики по 15 хвилин тричі на день під контролем медичного персоналу з лікувальної фізкультури. Важливим є забезпечення циклу "день/ніч" з вимиканням світла вночі та постійним освітленням удень, максимальне обмеження процедур і маніпуляцій у нічний час. Сучасні методи профілактики й лікування делірію мають обмежену доказову базу. Перспективним видається призначення в премедикацію 900 мг габапентину пацієнтам групи високого ризику щодо розвитку післяопераційного делірію. Запропоновано звертати увагу на деякі параметри за правилом ABCDE. Основним напрямком профілактики післяопераційного делірію є спроби модифікації факторів ризику його розвитку. Необхідні подальші дослідження з метою розробки правильних і науково обгрунтованих методів профілактики та терапії післяопераційного делірію. | ||
| 5. |
Павлов О. О. Терапія післяопераційного делірію [Електронний ресурс] / О. О. Павлов, С. А. Луцик // Медицина неотложных состояний. - 2016. - № 8. - С. 69-72. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2016_8_11 За сучасною класифікацією, післяопераційний делірій визначається як гостре порушення свідомості зі зниженою здатністю зосереджуватися, підтримувати або переключати увагу та супроводжується змінами перцепції. Перебіг післяопераційного періоду знаходиться під багатофакторним впливом різних чинників. Зниження активності гамма-аміномасляної кислоти, аномальні порушення метаболізму мелатоніну та серотоніну поряд із гіперпродукцією норадреналіну призводять до підвищення вивільнення інтерлейкінів-1 (IL-1) та IL-6, внаслідок чого уражаються нейрони, виникає церебральна гіпоперфузія, що є можливим патогенетичним механізмом. В післяопераційному періоді у хворих, які перенесли хірургічні процедури й анестезію, як правило, виникає через 1 - 3 доби. Частота розвитку делірію у госпіталізованих пацієнтів становить 10 - 24 % серед усіх госпіталізованих пацієнтів і 37 - 46 % в хірургічних клініках. У відділенні інтенсивної терапії повідомляється про частоту післяопераційного делірію у 87 % хворих. Загалом частота розвитку делірію в післяопераційному періоді варіює в широких межах - від 9 до 87 % і залежить від віку пацієнта і типу операції. Значною мірою на розвиток делірію впливає ступінь операційного стресу. Крім того, зниження інтелектуальних здібностей у передопераційному періоді та наявність хронічних захворювань є незалежними предикторами розвитку делірію у літніх людей. На сьогодні серед медикаментозних методів лікування та профілактики розвитку делірію в післяопераційному періоді доведеним є застосування галоперидолу й аміназину. Існує достатня кількість як окремих, так і багатоцентрових досліджень, що підтверджують ефективність застосування антипсихотичних препаратів першого покоління. Достатня доказова база дозволяє використовувати ці препарати при дослідженні нових лікарських засобів як еталон і з огляду на їхній відомий та передбачений клінічний ефект. Незважаючи на патогномонічну роль ацетилхолінестерази у генерації умов післяопераційного періоду, спірним залишається клінічна ефективність застосування інгібіторів ацетилхолінестерази. На сьогодні не доведено позитивного впливу ривастигміну, донепезилу та галантаміну на частоту розвитку делірію при їх використанні як у доопераційному, так і в післяопераційному періоді. Пошук нових препаратів і схем профілактики залишається актуальним питанням анестезіології. | ||
| 6. |
Павлов О. О. Післяопераційний делірій у пацієнтів похилого віку [Електронний ресурс] / О. О. Павлов, С. О. Луцик // Медицина неотложных состояний. - 2016. - № 7. - С. 115-119. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2016_7_17 Наведено інформацію щодо профілактики делірію в оперованих пацієнтів похилого віку. Визначено недостатню кількість якісних досліджень із профілактики делірію. Етіологія післяопераційних когнітивних порушень дотепер залишається нез'ясованою. Розглянуто кілька механізмів розвитку післяопераційного делірію. До них відносять періопераційну гіпоксемію та ішемію. Водночас слід зауважити, що ці показники визначалися шляхом вимірювання артеріального тиску й пульсоксиметрії, що має значний рівень похибки. Вірогідну точність та клінічну значимість, можливо, матиме церебральна оксиметрія. Наведено клінічні форми післяопераційного делірію, механізми розвитку та поширеність цього ускладнення. Наведено результати аналізу низки досліджень профілактичних заходів та зіставлення медикаментозних і немедикаментозних схем лікування і профілактики. Важливо підкреслити, що фармакологічне лікування не є першою лінією. Сучасні цілі передопераційної оцінки включають визначення індексу ризику, відповідно, рішення щодо найбільш прийнятного втручання, а також запобігання розвитку різних післяопераційних ускладнень, у тому числі післяопераційного делірію в пацієнтів похилого віку. Розлад мислення і сплутаність являють собою характерні клінічні ознаки післяопераційного делірію, що розвиваються на 1 - 3-й день після операції. Делірій може тривати понад один тиждень й асоціюється з різними ускладненнями, подовженням госпіталізації й низьким функціональним станом при виписці з лікарні. Проте фармакологічне лікування стає необхідним у випадках ажитації пацієнтів або відсутності адекватного післяопераційного догляду. Фізичні обмеження є небажаними, за винятком найбільш тяжких випадків, і то лише як тимчасовий захід, поки фармакологічні та інші втручання не дали заспокійливого результату. Одержані дані мають спрямовувати клініцистів до поміркованого підходу щодо призначення операції в літніх пацієнтів. | ||
| 7. |
Павлов О. О. Періопераційне застосування β-адреноблокаторів у пацієнтів високого ризику [Електронний ресурс] / О. О. Павлов, С. А. Луцик // Медицина неотложных состояний. - 2017. - № 1. - С. 137-143. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2017_1_23 | ||
| 8. |
Павлов О. О. Серцева недостатність із точки зору анестезіолога [Електронний ресурс] / О. О. Павлов, С. А. Луцик // Медицина неотложных состояний. - 2017. - № 2. - С. 140-144. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2017_2_19 Пацієнти кардіологічного профілю все частіше стають об'єктом опіки з боку анестезіологів як пацієнти відділень інтенсивної терапії і як пацієнти, які потребують знеболювання. У зв'язку з цим анестезіологи потребують підвищення рівня знань про хронічну серцеву недостатність та клінічні аспекти, що супроводжують пацієнтів при стаціонарному лікуванні. Сучасна концепція фармакотерапії серцевої недостатності полягає в первинній профілактиці дисфункції лівого шлуночка. Адекватний контроль як гіпертензії, так і гіперхолестеринемії було схвалено як цільову точку фармакопрофілактики. Терапію інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту і бета-адреноблокаторами слід починати за наявності діабету, стійкої гіпертензії або гіперхолестеринемії в пацієнтів, які перебувають у групі підвищеного кардіоваскулярного ризику, незважаючи на нормальну скорочувальну функцію міокарда, для запобігання ускладненням. Подано перелік схвалених анестезіологічних заходів та дій у пацієнтів, які потребують знеболювання в операційній. Зроблено висновок про те, що знання стратегії щодо фармакотерапії та корекції серцевої недостатності має важливе значення в періопераційному періоді. | ||
| 9. |
Павлов О. О. Кардіопротективний ефект інгаляційних анестетиків [Електронний ресурс] / О. О. Павлов, С. А. Луцик // Медицина неотложных состояний. - 2017. - № 3. - С. 47-53. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2017_3_8 На сьогодні є різниця між експериментальними даними на тваринах і клінічними результатами у пацієнтів кардіохірургічного і загальнохірургічного профілю. Протективна дія інгаляційних анестетиків грунтується на тих самих шляхах, що закладають основу захисту від ішемічного прекондиціонування. Наведено експериментальні дані щодо провідної ролі севофлурану й ізофлурану в активації мітохондріальних K<^>+ | ||
| 10. |
Павлов О. О. Періопераційна оцінка ризику розвитку серцевих ускладнень [Електронний ресурс] / О. О. Павлов, С. А. Луцик // Медицина неотложных состояний. - 2017. - № 5. - С. 69-72. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2017_5_11 Досягнення в галузі медичної допомоги, зокрема стратегій лікування гострого коронарного синдрому й раптової смерті, призвели до поліпшення виживаності пацієнтів із хронічними захворюваннями, такими як атеросклероз, гіпертонія та діабет. Одним із факторів, що призвели до такої позитивної динаміки, було широке використання оцінних шкал. Пацієнти, які мають серцеву недостатність, являють собою групу зі значним ризиком післяопераційних ускладнень, як і пацієнти з ішемічною хворобою серця, і повинні бути ретельно обстежені для гарантування переносимості операції і наркозу. Застосування нових методів, таких як вимір біомаркерів, надає можливість більш точно визначити ймовірність розвитку та перспективи прогнозу або ранньої діагностики серцевої недостатності у пацієнтів, які перенесли розширену операцію.Досягнення в галузі медичної допомоги, зокрема стратегій лікування гострого коронарного синдрому й раптової смерті, призвели до поліпшення виживаності пацієнтів із хронічними захворюваннями, такими як атеросклероз, гіпертонія та діабет. Одним із факторів, що призвели до такої позитивної динаміки, було широке використання оцінних шкал. Пацієнти, які мають серцеву недостатність, являють собою групу зі значним ризиком післяопераційних ускладнень, як і пацієнти з ішемічною хворобою серця, і повинні бути ретельно обстежені для гарантування переносимості операції і наркозу. Застосування нових методів, таких як вимір біомаркерів, надає можливість більш точно визначити ймовірність розвитку та перспективи прогнозу або ранньої діагностики серцевої недостатності у пацієнтів, які перенесли розширену операцію. | ||
| 11. |
Павлов О. О. Особливості анестезіологічного забезпечення у пацієнтів із серцевою недостатністю [Електронний ресурс] / О. О. Павлов, С. А. Луцик // Медицина неотложных состояний. - 2017. - № 4. - С. 53-56. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2017_4_8 Наявність хронічної серцевої недостатності є головним чинником, що впливає на післяопераційну летальність. У пацієнтів із фракцією викиду менше 40 % летальність упродовж першого року після операції становить загалом 30 %. Визначено три широкі питання, що стосуються анестезіологічних аспектів у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю: рішення щодо продовження прийому раніше запропонованих ліків, вибір відповідних анестетиків, а також вибір відповідних вазоактивних препаратів. Анестезіологічна тактика має значний доказовий базис з уточненнями, які мають бути усунутими впродовж короткого часу. Актуальним і таким, що потребує подальшого вивчення, є аспект загострення серцевої недостатності під час оперативного лікування у пацієнтів із вихідною хронічною серцевою недостатністю.Наявність хронічної серцевої недостатності є головним чинником, що впливає на післяопераційну летальність. У пацієнтів із фракцією викиду менше 40 % летальність упродовж першого року після операції становить загалом 30 %. Визначено три широкі питання, що стосуються анестезіологічних аспектів у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю: рішення щодо продовження прийому раніше запропонованих ліків, вибір відповідних анестетиків, а також вибір відповідних вазоактивних препаратів. Анестезіологічна тактика має значний доказовий базис з уточненнями, які мають бути усунутими впродовж короткого часу. Актуальним і таким, що потребує подальшого вивчення, є аспект загострення серцевої недостатності під час оперативного лікування у пацієнтів із вихідною хронічною серцевою недостатністю. | ||
| 12. | 
Луцик С. А. Обґрунтування вибору знеболення у пацієнтів похилого віку з вихідною серцевою недостатністю [Електронний ресурс] / С. А. Луцик // Український радіологічний журнал. - 2017. - Т. 25, вип. 2. - С. 77-82. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/URLZh_2017_25_2_3 | ||
| 13. | 
Луцик С. О. Гістотопографія рецепторів лектину зародків пшениці у динаміці постнатального морфогенезу надниркової залози щура в нормі та на тлі експериментального гіпо- і гіпертирозу материнського організму [Електронний ресурс] / С. О. Луцик, А. М. Ященко // Вісник проблем біології і медицини. - 2018. - Вип. 2. - С. 325-329. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vpbm_2018_2_79 | ||
| 14. | 
Луцик С. О. Лектинова гістохімія та морфометрична характеристика надниркових залоз потомства щурів, що розвивалося за умов дисбалансу тироїдних гормонів материнського організму [Електронний ресурс] / С. О. Луцик, Х. І. Струс, А. М. Ященко // Morphologia. - 2018. - Т. 12, № 2. - С. 30-39. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Morphology_2018_12_2_5 | ||
| 15. | 
Амбарова Н. О. Лектини зародків пшениці та насіння золотого дощу як селективні гістохімічні маркери структурних компонентів нирки щура [Електронний ресурс] / Н. О. Амбарова, С. О. Луцик // Acta medica Leopoliensia. - 2018. - Т. 24, № 2. - С. 39-44. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Lmch_2018_24_2_9 | ||
| 16. |
Луцик С. О. Використання методів лектинової гістохімії для дослідження впливу дисбалансу тироїдних гормонів на орґанізм [Електронний ресурс] / С. О. Луцик, А. М. Ященко // Acta medica Leopoliensia. - 2018. - Т. 24, № 2. - С. 64-68. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Lmch_2018_24_2_13 | ||
| 17. |
Ященко А. М. Експериментальний гіпотироїдизм індукує редукцію експонування вуглеводних детермінант aDMan та aLFuc у наднирковій залозі щурів [Електронний ресурс] / А. М. Ященко, С. О. Луцик, М. О. Оверчук, Р. О. Білий // Acta medica Leopoliensia. - 2013. - Т. 19, № 1. - С. 49-55. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Lmch_2013_19_1_12 | ||
| 18. | 
Луцик С. О. Вплив експериментального гіпо- та гіпертирозу материнського організму на лектиновий профіль надниркових залоз потомства [Електронний ресурс] / С. О. Луцик // Вісник наукових досліджень. - 2018. - № 4. - С. 168-174. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vndt_2018_4_32 | ||
| 19. | 
Михневич К. Г. Энергетика кровообращения при кровопотере [Електронний ресурс] / К. Г. Михневич, О. В. Кудинова, С. А. Луцик // Медицина сьогодні і завтра. - 2020. - № 1. - С. 87-93. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Msiz_2020_1_13 | ||
| 20. | 
Михневич К. Г. Прогнозирование исхода недостаточности кровообращения, или о пользе аналогий в медицине [Електронний ресурс] / К. Г. Михневич, Ю. В. Волкова, С. А. Луцик // Експериментальна і клінічна медицина. - 2020. - № 1. - С. 50-57. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eikm_2020_1_9 | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |